Сторінка психолога

Практичний психолог :

Зелена Ольга Валеріївна

 

Роль гри в житті дошкільників

Гра – це провідний вид діяльності дитини дошкільного віку, що дає їй змогу пізнавати ті сторони дорослого життя, які вона поки не проживає реально. Це соціально прийнятий спосіб входження дитини у світ дорослих, пізнання його моделей соціальних стосунків.

У грі втілюється бажання дитини стати дорослою. Тому ігрові форми діяльності – це водночас і умови, й основний чинник психічного розвитку дитини, спрямований на дорослішання.

Уявна ситуація гри і роль у ній дають змогу дитині поводитися вільно за своїм задумом і водночас дотримуватися норм і правил, які продиктовані виконуваною роллю.

У грі дитина моделює сутність людського існування та форми відносин, які існують у суспільстві.

Гра є засобом спілкування. Комфортно почуваючись у грі, дошкільники безпосередньо і повноцінно спілкуються між собою. А ще гра сприяє вільному вираженню почуттів. Спрямовуючи їх на іграшки, діти можуть не турбуватися про наслідки. З цього погляду іграшки для дітей – це слова, а саме гра – мовлення. Тому за допомогою гри дитина отримує можливість осягнути те, що складно зрозуміти за допомогою слів або виразити словами. Гра виконує не лише функцію вираження почуттів, а й керування ними.

Гра допомагає дитині контролювати ситуацію:коли дитина грає, вона розв’язує свої внутрішні проблеми й конфлікти, може переглянути свій образ, можливості та обов’язки. Гра активізує дошкільника, тримає в тонусі його нервову систему, допомагає виробити «імунітет» проти прикрощів та тиску.

Основний мотив гри полягає не в отриманні результату, а в самому процесі виконання дій. У грі дитина «опрацьовує» ролі дорослих, оволодіває їх змістом, тим самим проходячи школу соціального научіння.

У грі дитина вчиться орієнтуватися на площині та в просторі, розвиває свої рухові здібності.

Розширюється пізнавальна та збагачується емоційна сфера дошкільника. Гра для дитини є важливою «роботою», яка має велику розвивальну та виховну цінність.

Для дошкільників гра – це і навчання, і праця, і спосіб пізнання навколишнього світу та суспільних взаємин, і ще багато іншого.

Максимально розкритися, проявити творчість, самостійність, здатність до самоорганізації й організації рольових взаємин з однолітками дитині дає змогу лише самодіяльна сюжетно-рольова гра. Тож дорослий має навчитися правильно, непомітно для дітей і ненав’язливо регулювати таку гру.

У грі проявляється інтерес дитини до людей та до життя, формується почуття зрослих можливостей і як результат такі психологічні новоутворення, як-от ціле покладання, креативність та самовиховання, що є перспективою для психічного розвитку дитини.

Готовність дітей до шкільного життя

Вступ до школи – важливий та переломний момент у житті дитини, пов’язаний з новим типом стосунків, з оточенням (однолітками й дорослими), новим видом нової діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов’язки, оточення, режим. Чим краще дитина буде підготовлена до школи психологічно, емоційно та інтелектуально, ти впевненіше вона почуватиметься, тим легше у неї мене адаптаційний період у початковій школі. Пропоную розглянути, з чого складається готовність дітей до школи.

Готовність дитини до школи – це необхідний і достатній рівень психологічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі однолітків.

Два основні критерії готовності дитини до школи:

  • педагогічна готовність – це запас знань, умінь і навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи;
  • психологічна готовність до школи – це такий рівень психологічного розвитку дитини, що створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

Що стосується психологічної готовності, то вона, у свою чергу, містить такі компоненти:

  • мотиваційну готовність;
  • інтелектуальну готовність;
  • емоційно-вольову готовність;
  • фізіологічний розвиток;
  • соціальну готовність.

На які моменти ще варто звернути увагу?

  1. Спілкування з незнайомими людьми. Важливо, щоб до школи в дитини був різноманітний досвід спілкування з незнайомими людьми – і дорослими, і дітьми. Не позбавляйте малюка можливість по практикувати у налагоджені нових контактів, наприклад, на дитячому майданчику, в магазині.
  2. Виживання в натовпі. Деякі діти губляться, не маючи навички «виживання в натовпі». Час від часу можна брати сина або дочку на великий розважальний захід, відвідувати з ним (нею) вокзал або їздити в громадському транспорті.
  3. Досвід похвали й осуду. Не секрет,що не завжди оточення буває доброзичливим і розуміє. Учіть дитину не розгублюватися, коли її критикують, або (дитячий варіант) дратують. Готуйте її до того, що в школі вона може отримати негативні оцінки своєї роботи. Удома важливо мати досвід і похвали, й осуду. Головне – щоб малюк розумів: критикуючи його, ви оцінюєте не його в цілому, а конкретний учинок.
  4. Стійка позитивна самооцінка. Дуже добре, якщо в дитини вироблена досить стійка позитивна самооцінка. Тоді на зауваження або на не занадто високу оцінку вчителя дитина не образиться, а намагатиметься щось змінити.
  5. Уміння висловлювати свої потреби, свої думки. Вдома оточення розуміє її в півслова або за виразом обличчя. Не варто чекати того самого від учителя або однокласників. Просіть малюка повідомляти про свої бажання словами, за можливості організовуйте такі ситуації, коли йому слід попросити про допомогу незнайомого дорослого або дитину.
  6. Успіхи та невдачі. У школі малюк часто потраплятиме в ситуації порівняння з однолітками. Отже, варто ще до школи спостерігати за ним в іграх на змагання, конкуренцію дітей. Як він реагує на успіх інших, на свої невдачі?
  7. Самостійність. Намагайтеся, щоб дитина звикла працювати самостійно, не вимагала постійної уваги та заохочення з боку дорослого. Адже на уроці вчитель навряд чи зможе приділити кожному однакову увагу. Поступово припиніть хвалити дитину за кожен крок у роботі – хваліть за кінцевий результат.

Привчайте дитину спокійно сидіти і працювати впродовж певного часу. Включайте в розпорядок дня найрізноманітніші заняття, чергуючи спокійну роботу за столом з рухливими іграми. Особливо це важливо для збудливої, рухливої дитини. Поступово вона звикне до того, що галасувати можна лише в певний час. Тоді здатна буде і в школі дочекатися перерви.

З перших днів ваш першокласник почуватиметься впевнено, якщо заздалегідь прищепити йому елементарні навички роботи на уроці. Наприклад, навчіть правильно тримати олівець, орієнтуватися на сторінці зошита або книги, уважно слухати інструкцію і виконувати її, відраховувати потрібну кількість клітинок і т. ін. При вступі до загальноосвітньої школи дитина не забов’язана вміти читати, писати або рахувати. Та все ж новий важливий період у своєму житті краще розпочати з відчуттям «Я можу робити ось це і це», ніж з відчуттям «Я не вмію нічого, що вміють інші діти».

 

Напрямки  діяльності  психологічної  служби:

  • Робота з дітьми (адаптація до умов навчального закладу та особливостей навчально-виховного процесу; вивчення психологічних особливостей дитини, колективу; корекція та розвиток індивідуально-психологічних особливостей; профілактика та подолання асоціальних проявів в поведінці дітей, негативних явищ в учнівському середовищі; формування життєвої компетентності, здорового способу життя).

  • Робота з батьками (психологічна просвіта/консультування з питань розвитку та особливостей особистості у різних вікових періодах; вивчення особливостей умов сімейного виховання, мікроклімату).
  • Робота з педагогічними працівниками (психологічна просвіта/консультування з актуальних питань навчально-виховного процесу, особистісної сфери; психологічний супровід функціонування дитячого/педагогічного колективу на різних етапах його існування; вивчення особливостей педагогічної діяльності)

Що робить дитячий психолог?

У чому ж може полягати його робота?

Психодіагностика

Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. Їх мета – визначити об’єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам’яті, уваги, мислення і т.д.). Якщо для дорослих часто використовуються тестові методики, відомі багатьом, то в арсеналі дитячого психолога звичайно це особливі методики для дітей. Фахівець може попросити вашої дитини щось намалювати. Може пограти з ним в захоплюючу гру – насправді ж за допомогою цих процедур збере необхідні дані.

Розвиваючі заняття

За допомогою розвиваючих психологічних ігор фахівець допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Увага, пам’ять, посидючість, логічне та образне мислення – в арсеналі дитячого психолога розвиваючі ігри для самих різних віків. Найчастіше, що розвивають психологічні заняття проводяться відразу з групою дітей, і в такому випадку дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, сприймати соціальні норми.

• Корекційно-відновлювальна робота

За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережив сильний стрес – Втрату близьких, фізичний або психічний насильство і т.п.
Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія (спеціально організовані заняття з піском). Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія (Заняття з застосуванням спеціальних психотерапевтичних казок як готових, так і складаються в ході взаємодії дитини з психологом). Гра, малюнок, казка – всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках спеціаліста потужним засобом допомоги.

• Консультування батьків та сімейне консультування

У психологів є така відома аксіома «Проблеми маленьких дітей – це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дитини. Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об’єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.
Наступним напрямком роботи є просвітницький – регулярні виступи на батьківських зборах, та розміщення цікавої психологічної інформації у інформаційних куточках кожної групи та на веб-сайті ДНЗ.

 

Психолог допоможе Вам у спілкуванні з дитиною, розкриє нові грані характеру малюка, допоможе йому стати впевненішим, товариським і життєрадісним.

 

Подобається